Лікування залежності від комп’ютерних та відеоігор у Києві

Коли захоплення відеоіграми переростає в залежність

Ігровий розлад (gaming disorder) — офіційний медичний діагноз, який Всесвітня організація охорони здоров’я включила до Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) у 2019 році. Це означає, що надмірне захоплення комп’ютерними та відеоіграми більше не варто списувати на «брак сили волі» — це визнаний психічний розлад, який потребує професійної діагностики й лікування, так само як інші форми ігроманії.

Головна різниця між захопленням та залежністю — контроль. Людина, яка просто любить грати, може відкласти гру заради роботи, навчання чи зустрічі з друзями і не відчуває при цьому сильного дискомфорту. Людина з ігровим розладом поступово втрачає цю здатність: гра витісняє інші сфери життя й стає пріоритетом навіть тоді, коли це шкодить навчанню, роботі, сну чи стосункам із близькими.

Діагностичні критерії ВООЗ включають три ключові ознаки, які повинні зберігатися щонайменше 12 місяців: порушений контроль над частотою, тривалістю та інтенсивністю гри; зростаючий пріоритет гри над іншими інтересами й повсякденними справами; продовження або посилення ігрової активності попри очевидні негативні наслідки. Якщо ці ознаки виражені достатньо сильно й призводять до серйозних порушень у особистому, сімейному чи професійному житті, мова йде саме про розлад, а не про хобі.

Чому сучасні відеоігри так сильно затягують

Розробники ігор свідомо використовують психологічні механізми, які утримують гравця якомога довше. Лутбокси (випадкові ігрові нагороди за реальні гроші), система донатів і мікротранзакцій, нескінченний прогрес та щоденні завдання побудовані на принципі змінного підкріплення — тому самому механізмі, що лежить в основі гральних автоматів. Мозок не знає заздалегідь, коли отримає винагороду, і саме ця непередбачуваність стимулює викид дофаміну сильніше, ніж гарантована нагорода.

Саме тому механіки лутбоксів і мікроплатежів дедалі частіше порівнюють із гральним бізнесом, а в низці країн їх уже регулюють на законодавчому рівні нарівні з азартними іграми. Якщо у людини вже сформувалась схильність до ризикованої поведінки, ці механіки діють на неї особливо агресивно, а межа між захопленням відеоіграми та ігровою залежністю стирається значно швидше.

Підлітки перебувають у групі особливого ризику. Префронтальна кора головного мозку, яка відповідає за самоконтроль і оцінку віддалених наслідків, остаточно формується лише до 23-25 років. Водночас система винагороди в підлітковому мозку вже реагує на дофамінові стимули майже як у дорослих, а гальмівні механізми ще недостатньо розвинені. Додайте до цього потребу в соціальному визнанні серед однолітків, яку значною мірою реалізують саме через ігрові досягнення й статуси, — і стає зрозуміло, чому підлітки формують ігрову залежність значно швидше за дорослих.

Які ознаки повинні насторожити

Не кожна дитина чи дорослий, який багато грає, потребує лікування. Але є ознаки, які варто сприймати серйозно — особливо якщо вони проявляються одночасно і зберігаються тривалий час.

До чого призводить ігровий розлад без лікування

Без своєчасної допомоги ігровий розлад поступово руйнує майже всі сфери життя людини. Найпомітніший наслідок — соціальна ізоляція: реальне спілкування замінюється віртуальним, коло контактів звужується до кількох ігрових знайомств, а зв’язок із родиною й друзями слабшає. З часом людина може частково втратити навички побудови стосунків поза грою.

Страждає й фізичне здоров’я. Багатогодинне сидіння в одній позі призводить до порушень постави, болю в спині та шиї, проблем із зором через постійне навантаження на очі. Порушується режим харчування та сну, знижується фізична активність, що в довгостроковій перспективі підвищує ризик хронічної втоми та інших проблем зі здоров’ям.

Не менш серйозні наслідки для психічного стану. Постійна потреба повертатися до гри, почуття провини за втрачений час і водночас нездатність зупинитися формують замкнене коло тривоги. У багатьох людей з ігровим розладом розвивається підвищена тривожність, дратівливість, зниження настрою — особливо коли реальне життя (навчання, кар’єра, стосунки) починає помітно відставати від очікувань самої людини.

Як лікують ігровий розлад у Restart Life

Лікування ігрової залежності від відеоігор у Restart Life будується на психотерапії — це основний і найбільш ефективний інструмент роботи з подібними поведінковими розладами. Медикаментозна підтримка застосовується лише за потреби, наприклад при супутній тривожності чи порушеннях сну, і завжди є доповненням до психотерапевтичної роботи, а не її заміною.

У випадках, коли залежність поєднується з іншими формами ігроманії або супутніми психічними станами, може знадобитися стаціонарна програма. Детальніше про формати консультацій і вартість програм можна дізнатися на сторінці послуг Restart Life.

Команда, якій можна довіряти

Restart Life — реабілітаційний центр із понад 8-річним досвідом роботи з різними формами залежної поведінки, включно з ігроманією та ігровим розладом. Напрямок очолює Пономарьов Володимир Іванович — доктор медичних наук, професор, лікар психіатр-нарколог вищої категорії з багаторічним досвідом роботи саме з поведінковими залежностями.

У роботі з пацієнтом беруть участь психіатри-наркологи, психотерапевти, психологи-аддиктологи, арт-терапевти, консультанти з ресоціалізації та тренери — команда підбирає підхід індивідуально, залежно від віку пацієнта, ступеня вираженості розладу та сімейної ситуації. За потреби застосовується перевірена часом програма «12 кроків», адаптована під специфіку поведінкових залежностей.

Центр працює цілодобово й гарантує повну анонімність звернення. Стаціонарна допомога доступна у двох відділеннях Restart Life у Київській області — в селах Жорнівка та Мостище, де спокійне середовище серед лісу створює комфортні умови для відновлення. Зв’язатися з центром можна за номерами +38 (066) 154-70-01 та +38 (068) 154-70-01.

Запитання та відповіді

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця.